Всевидюще око. Як війна змінила супутникову індустрію

Авторка: Тетяна Новак

Років п’ять тому на слуху були переважно амбіційні, високовартісні і дещо наївні космічні проєкти — колонізація Марсу, міжзоряні подорожі, пошуки позаземного життя. Більшість розробок призупинила ковідна рецесія. А після повномасштабного вторгнення рф в Україну на перший план вийшли технології військового призначення, зокрема прості та ефективні орбітальні супутники

 

Натепер за кількістю військових супутників росія посідає третє місце. Чому на практиці це важить не більше ніж статус другої армії світу, розповідає SPEKA.

 

Глобальний флот супутників

Навколоземні сателіти (штучні об’єкти) найлегше класифікувати за висотою орбіти. Найпопулярнішими є низька, середня та геостаціонарна.

 

– Низькоорбітальні супутники, зокрема Starlink, розташовані за 160-1500 км від Землі.

 

– Середньорбітальні апарати зазвичай запускають на висоту від 5 до 20 тис. км, що є найзручнішим позиціонуванням для систем GPS.

 

– Геостаціонарна орбіта пролягає чітко над екватором на висоті 35 786 км. Апарати там зависають над Землею, бо період їхнього обертання збігається із земним, таким чином система навіть із трьох супутників здатна забезпечити майже глобальне покриття. Тому для телекомунікацій, мобільного зв’язку та метеорологічної аналітики слушно обирати саме геостаціонарну орбіту.

 

Від часів холодної війни на орбіті Землі з’явилися тисячі супутників, більшість із них давно стали космічним сміттям. У травні 2022 року «живими» вважалися майже 5,4 тис. апаратів. Натепер, за даними порталу Orbiting Now, їхнє число сягнуло понад 7,7 тис. переважно завдяки масовим запускам інтернет-супутників американської компанії Starlink та британської OneWeb.

 

Щодо обчислення кількості власне військових апаратів є певні проблеми. По-перше, кожна держава намагається тримати цю інформацію в секреті. По-друге, функції на кшталт відстеження пересування ворожої техніки, забезпечення зв’язку у зоні бойових дій та фіксування військових злочинів за потреби можуть виконувати навіть приватні комунікаційні та картографічні супутники, чим ефективно користується Україна у боротьбі з російськими окупантами.

Найсвіжіша статистика щодо супутників військового та подвійного призначення, яку можна знайти у публічному просторі, датована 1 січня 2022 року. За даними незалежної американської організації Union of Concerned Scientists, на той час в арсеналі США було понад 230 таких апаратів, Китай мав приблизно 140, росія — майже сотню. Варто наголосити, що дослідження враховує лише супутники, які належать одній державі, тобто без міжнародних проєктів. Втім, розташування країн-лідерів у першій трійці є цілком достовірним і відтоді не змінилося, зазначає аналітик американської неурядової спілки James Foundation Павло Лузін. 

Що там з супутниками у рф?

З арсеналом у щонайменше сотню супутників росія мала б тримати під прицілом кожен військовий об’єкт України. Але жоден супутник не є магічною кришталевою кулькою, що працюватиме без своєчасної модернізації, розгалуженої мережі наземних станцій та грамотної аналітики, а тут в рф серйозні проблеми. За словами Лузіна, це одна з причин, чому замість точкових ударів рашисти вдаються до хаотичних обстрілів українських міст.

 

Попри імідж космічно-військового гіганта, більш-менш результативно працювати над створенням суто розвідувальних супутників росія розпочала лише у 2010-х, а незабаром цей процес суттєво загальмувався завдяки західним санкціям у відповідь на анексію Криму. Врешті наш ворог має лише два оптично-розвідувальні супутники «Персона». З 2021-го до 2022-го рф здійснила три спроби запустити нові супутники такого класу, але жодна з них не мала успіху.

Майже чверть військових сателітів росії є частиною навігаційної системи ГЛОНАСС, розроблення якої розпочалися ще за радянських часів. Чотирнадцять із двадцяти п’яти супутників ГЛОНАСС морально застаріли: термін придатності деяких з них перевищений удвічі. 


Також за понад рік війни стало очевидно, що окупантам бракує навіть нормального супутникового зв’язку. Це приємний сюрприз, бо у російської армії є 47 комунікаційних супутників військового призначення, а також карт-бланш на використання цивільних апаратів «Гонец», «Экспресс» і навіть системи «Газпром». Чому це сузір’я виявилось непрацездатним? Лузін припускає, що більшість розпіарених владою рф сателітів дуже погано зроблена, окрім хіба що чотирьох супутників «Благовест» з європейськими деталями. 


За словами Лузіна, росія схибила, зробивши ставку на державну монополію в індустрії, а також серйозно недооцінила свою залежність від західних технологій. Тим часом Україна, не маючи жодного військового супутника власного виробництва, активно користується як урядовими, так і комерційними розробками країн-союзників. Один лише народний супутник від фінської ICEYE за п’ять місяців від початку роботи допоміг українському ГУР виявити понад 7300 одиниць техніки окупантів. Окрім ICEYE, Україні постійно допомагають близько десяти компаній зі всього світу. Тож наша розвідка може побачити ситуацію на будь-якій ділянці фронту (чи поза ним) щонайменше двічі на добу, а російська — лише раз на два тижні.


До того ж російські космічні шпигуни не можуть похвалитися високою якістю знімків. Максимальна роздільна здатність апаратів «Персона» становить майже 50 см на піксель. У супутників американської приватної компанії Maxar цей показник сягає 15 см на піксель. Maxar регулярно публікує знімки з найгарячіших точок фронту. Завдяки їй світ побачив масштаби руйнувань у Соледарі та Бахмуті, а також докази військових злочинів росіян у Бучі, які кремлівська пропаганда намагалася видати за «інсценування від західних спецслужб». Нещодавно Maxar викупила інвестиційна компанія Advent International, але співпраця з Україною триває у звичайному режимі.


Уроки війни: як зростатиме кількість військових супутників у світі

Український досвід використання комерційних супутників жваво обговорювали на Міжнародному космічному симпозіумі, що відбувся у Колорадо минулого місяця. 

«Війна в Україні довела: приватні гравці здатні постачати недорогі та масштабовані рішення, що певною мірою не поступаються стандартам розвідки НАТО», — зазначив заступник голови управління відділу розвитку спроможностей НАТО Девід Джулазаде.

Схожі висновки зробили у Національному управлінні військово-космічної розвідки США (NRO). За участі комерційних компаній відомство планує збільшити кількість своїх супутників у чотири рази до 2033 року. Головна мета — у режимі реального часу відстежувати військову активність рф. Американська розвідка вже оголосила про контракти із шістьма супутниковими компаніями — BlackSky, Orbital Sidekick, Pixxel, Planet, Xplore та HyperSat. Зокрема, вони працюватимуть над технологією гіперспектрального оптичного зондування, що здатне виявити застосування хімічної зброї.

Американські військові готуються протидіяти не лише росії, але й Китаю. Рік тому КНР анонсувала технологію, що здатна вбити сузір’я Starlink. Тоді західні ЗМІ подавали новину як жарт, але нещодавній злив документів ЦРУ продемонстрував, що у США загрозу сприймають цілком серйозно. Також, за даними американської розвідки, рф активно тестує власну систему радіоелектронної боротьби «Тобол» для блокування зв’язку Starlink в Україні. Уже вдалося виявити щонайменше сім комплексів «Тобол», і хоча їхня ефективність начебто не підтверджена, у США вважають за краще перестрахуватися.

 

Так, американські Космічні сили планують залучити приватних провайдерів для створення так званого аутернету — зашифрованої мережі для обміну даними між супутниками США та країн-союзників, яка безперебійно працюватиме за критичної ситуації. Тут, вочевидь, також врахували гіркий досвід на початку російського вторгнення, коли кремлівські хакери атакували систему Viasat. 

 

Як наголосив командувач Космічними силами США генерал-лейтенант Бредлі Чанс Зальцман, людство увійшло в нову еру космічного протистояння, де демократичні держави і свідомий бізнес мають бути на одному боці.